Стиль (Конт-Спонвиль, 2012)

СТИЛЬ (STYLE). Всупереч знаменитим висловом Бюффона («Людина — це стиль»), поставити знак рівності між тим і іншим не можна. Найвидатніший людина може не мати відточеного стилю. Мені особисто відомі деякі гідні поваги люди, які пишуть дуже тьмяно і невиразно. І навпаки, є блискучі стилісти, які при близькому знайомстві виявляються досить посередніми особистостями. Стиль — це спосіб дії, манера листи або творча манера взагалі, в якійсь мірі дійсно відображає суб’єктивні особливості людини, але лише в тій мірі, в якій ця людина володіє специфічним даруванням або володіє специфічним майстерністю. Стиль — це не людина, а здатність людини (властива далеко не всім) знаходити такі вирази, які підкреслюють його несхожість на інших людей. У стилі полягає одиничність таланту — настільки, наскільки одиничність може бути талановитою. Отже, стиль — це сила, але разом з тим і межа. Є найбільші художники, які не мають стилю, як є і такі, хто працює в різних стилях і вміє звільнятися від стилістичних кайданів. Тому слова «стиліст» і «стилізація» можуть вживатися в зневажливому сенсі. Бути стилістом у цьому випадку означає приділяти надмірно велику увагу питанням форми і оригінальності. Якщо людині є що сказати, хіба він стане надавати таке значення форми свого висловлювання? Бранець власної манери і власної единичности, як може він претендувати на універсальність? Порівняйте, наприклад, Сиорана і Монтеня. Перший — яскравий стиліст. Другий — геній.

Разом з тим безперечно, що наявність стилю — краще, ніж безликість і банальність. Тільки одного стилю мало. Стиль сам по собі не може замінити сутності. Я прекрасно розумію, що власний стиль є у Ель Греко і у Ренуара, а Пікассо взагалі безліч стилів. Але я далеко не впевнений, що свій стиль є у Веласкеса, хоча, на мій погляд, цей художник перевершує перерахованих силою генія.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 584-585.