Справедливе право

СПРАВЕДЛИВЕ ПРАВО (EQUITE). Чеснота, що складається в застосуванні загального закону зокрема до конкретних ситуацій; за висловом Аристотеля, «коректива до закону» («Нікомахова етика», V, 14), дозволяє врятувати дух, коли літери недостатньо. Прикладна, тобто жива і конкретна, справедливість, а значить, єдино вірне правосуддя. У другому, більш розмитому значенні термін вживається для позначення правосуддя як такого, в тих випадках, коли його неможливо звести ні до рівності (несправедливо давати всім чи вимагати від усіх одного і того ж: у всіх різні потреби та різні здібності), ні до законності (закон може бути несправедливий). Можна сказати, що справедливе право це правосуддя в моральному сенсі слова; то єдине, що дозволяє судити інших. Латинський аналог слова (aequus, що означає «рівний») містить у собі поняття рівності, і в цьому, безперечно, основа його змісту. Це чеснота, що служить відновленню рівності в правах, не тільки спрямована проти існуючого фактичного нерівності, але і враховує його прояви. Наприклад, у сфері оподаткування прогресивний податок, що змушує багатих платити більше, є більш справедливим, ніж простий пропорційний податок, що вимагає від кожного внесення рівної частки доходу. Справедливе право — це визнання того, що люди рівні у правах і гідності, але нерівні, як це майже завжди і є, в талантах, влада і багатство.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 579-580.