Республіка (Конт-Спонвиль)

РЕСПУБЛІКА (REPUBLIQUE). Етимологічно слово означає «спільна річ» (res publica). Але його сучасне розуміння набагато ширше. Це форма організації суспільства і держави, в якій влада належить всім, принаймні юридично, і застосовується, принаймні в принципі, до загального блага. Згідно з традиційним визначенням, республіка — влада народу, що існує для народу і завдяки народу, хоча на практиці вона найчастіше реалізується через виборних представників. Таким чином, республіка є демократія в її радикальній формі. Буває, що в демократичній державі є король, якщо народ вважає це прийнятним (Англія і Іспанія, безперечно, демократичні держави, тому що питання політики і навіть питання про збереження монархічного ладу вирішує в них не король, а народ), але така держава вже не є республікою (оскільки хоча б частину влади, зокрема вибір монарха, належить не народу). Отже, з точки зору конституції республіка це демократія, в якій вся повнота влади належить народу і здійснюється його обранцями. Франція, США і Німеччина суть республіки; Англія та Іспанія — ні.

Також може бути, і насправді часто буває, що влада в демократичній державі стоїть на службі найбільш впливових кіл або на службі найбільш численного шару. В цьому випадку навіть при відсутності короля держава не може вважатися повноцінною республікою, в якій влада повинна виражати загальні інтереси, а не просто суму або середнє значення приватних інтересів. З цього видно, що слово «республіка» може мати не тільки конституційне, а й нормативне значення, виражаючи оціночне судження, в даному випадку — наполегливе прагнення до подолання егоїзму, привілеїв, корпоративних інтересів, інтересів Церкви і навіть інтересів окремих громадян. А як же свобода? Свобода, звичайно, необхідна. Але не ціною відмови від рівності, світського характеру держави, справедливості. У цьому сенсі республіка — не стільки тип правління, скільки ідеал або регулюючий принцип. Бути республіканцем означає тут прагнути до того, щоб, подолавши природну схильність демократії, поставити її на службу народу, а не більшості і не пануючої ідеології. Що ні в якому разі не скасовує необхідності ставитися до демократії з повагою і не означає дозволу порушувати особисті свободи громадян, нехай навіть під гаслом захисту інтересів усього народу. Кому багато дано, з того багато і спитається. Для республіканця демократія є необхідний мінімум; республіка ж — максимум, до якого слід прагнути.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 494-495.