Містицизм (Подопригора, 2013)

МІСТИЦИЗМ [грец. … — таємничий]. В широкому сенсі — тлумачення явищ природи і суспільства як мають у своїй основі таємниче, незрозуміле, надприродне начало. У цьому сенсі містицизм притаманний усім без винятку релігій, зокрема іудаїзму, ісламу, християнства, буддизму та ін. В більш вузькому сенсі містицизм означає релігійно-філософську концепцію, що визнає можливість безпосереднього надчуттєвого спілкування людської душі з Богом як «первинної духовною реальністю». Містичний стан свідомості з’являється у фантастичних мареннях, мріях, галюцинації, напади, экстазах і т. п. Як релігійно-філософське явище містика досягає найбільшого поширення в епоху Середньовіччя. Ставлення християнського богослов’я християнських церков до містицизму завжди було суперечливим і визначалося як історичної обстановкою, так і тими конкретними формами, в яких виражалося містичний рух на тому чи іншому етапі його розвитку. «Теорія» божественного одкровення, що лежить в основі як єврейської, так і християнської догматики, за своєю суттю є вираженням містицизму — вона виходить з того, що автори біблійних книг писали їх в стані богонатхненності, тобто духовно-містичного єднання з Богом.

Філософський словник / авт.-упоряд. С. Я. Подопригора А. С. Подопригора. — Изд. 2-е, стер. — Ростов н/Д : Фенікс, 2013, 233-234.