Аксіоматичний Метод

АКСІОМАТИЧНИЙ МЕТОД — спосіб побудови теорії, при якому в її основу кладуться деякі її положення — аксіоми або постулати, з яких всі інші положення теорії (теореми) виводяться шляхом міркувань, званих доказами. Правила, за якими повинні проводитися ці міркування, розглядаються в логіці — в ученні про дедукції-, всі поняття, з якими мають справу в доказах (крім невеликого числа первинних понять), вводяться на основі визначень, роз’яснюють їх зміст через раніше введені або відомі поняття. Науки, які будуються на основі аксіоматичного Методу, називаються дедуктивними; до останніх належать нині математика, а також деякі розділи логіки і фізики (зокрема, механіка), тісно пов’язані з математикою. Аксіоматичний Метод виник у давньогрецькій геометрії, що йде від Фалеса, Піфагора і Платона. В античній науці він досяг кульмінації у творі Евкліда «Начала», в якому викладається побудова значної частини відомої тоді геометрії на основі цього методу.

Філософський словник / авт.-упоряд. С. Я. Подопригора А. С. Подопригора. — Изд. 2-е, стер. — Ростов н/Д : Фенікс, 2013, 227-228.