Акростих (ВІКІПЕДІЯ, 1969)

АКРОСТИХ (грец. akrostichis, від akros — крайній і stichos — рядок), вірш, в якому початок літери кожного рядка, що читаються зверху вниз, утворюють яке-небудь слово чи фразу. Акростих з’явився в давньогрецькій поезії. У російській поезії відомий з 17 століття. Рідше, ніж акростих, зустрічаються вірші, де слово складають останні літери кожного рядка (телестих) або середні (мезостих). Приклад акростих — сонет-посвята «Валерію Брюсову» М. Кузьміна (нижче наводяться 3 перші рядки цього акровірша): Вали прагнуть свій лютий прибій, акростих скелі всі стоять непохитно. Летить орел, прицілів жалюгідних повз…

Використані матеріали Великої радянської енциклопедії в 30 т. Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. Т. 1. А – Ангоб. – М., Радянська енциклопедія. – 1969. – 608 с.