Менеджеризм

МЕНЕДЖЕРИЗМ [англ. manager— управляючий] — теорія управління Менеджеризм проголошує своєю ціллю створення науки, формулирующей «основні принципи управління», придатні для будь-якої людської організації. Менеджеризм розвивається у тісному зв’язку з конкретними дослідженнями (організація праці управлінського персоналу різних ланок, вироблення оптимальних методів і систем управління, мистецтво адміністрування, техніка управління, психологія управління, відносини між адміністрацією та робітниками, профспілками тощо). Більшість теоретиків Менеджеризму називає «батьком наукового менеджменту» Ф. У. Тейлора (1856-1915), теорія якого отримала поширення в перші десятиліття XX ст. В подальшому тейлоризм піддався критиці за «обмеженість», «механіцизм», «ігнорування людського фактора». На зміну концепції «управління машинами» прийшла концепція «управління людьми», і в 30-50-х роках XX ст. розвиток теорій управління відбувалося головним чином на основі доктрини «людських відносин». Однак у 50-х рр. деякі буржуазні теоретики управління визнали сподівання на «моральні стимули», «людський фактор» також односторонніми. У 50-60-х рр. отримує розвиток новий напрямок Менеджеризму, що прагне примирити обидві школи.

Філософський словник / авт.-упоряд. С. Я. Подопригора А. С. Подопригора. — Изд. 2-е, стер. — Ростов н/Д : Фенікс, 2013, 222-223.