Соборність (Подопригора)

СОБОРНІСТЬ — поняття російської філософії, вироблене А. С. Хомяковим в рамках його вчення про Церкву як органічному цілому, як про тіло, головою якого є Ісус Христос. Церква насамперед є духовний організм, цілісна духоносная реальність, а тому всі її члени органічно, а не зовні, з’єднані один з одним, але усередині цієї єдності кожна особистість зберігає свою індивідуальність і свободу, що можливо тільки в тому випадку, якщо єдність грунтується на безкорисливої, самовідданої любові. Тільки тоді осягаються істини віри, бо повна істина належить усій Церкві в цілому, а не одній особі або установі, наскільки б авторитетні вони ні були. Людина знаходить у Церкві «самого себе, але себе не в безсиллі свого духовного самотності, а в силі свого духовного, щирого єднання зі своїми братами, зі своїм Спасителем. Він знаходить у ній себе в своїй досконалості або, точніше, знаходить в ній те, що є вчиненого в ньому самому, — Божественне натхнення, постійно теряющееся в грубій нечистоті кожного окремо особистого існування». Соборність — це вільна єдність членів Церкви в справі спільного розуміння ними правди і вільного відшукання шляху до порятунку; єдність, засноване на однодушній любові до Христа і Божественної праведності. Ідея соборності стала основною ідеєю всього слов’янофільства, хоча і по-різному інтерпретувалася.

Філософський словник / авт.-упоряд. С. Я. Подопригора А. С. Подопригора. — Изд. 2-е, стер. — Ростов н/Д : Фенікс, 2013, з 398.