Нігілізм (Кузнєцов, 2007)

НІГІЛІЗМ (від лат. nihil — ніщо) — заперечення загальноприйнятих цінностей, норм, ідеалів, стратегій поведінки або культури в цілому, сприймаються як чужорідні, изжившие себе форми відтворення життя в соціумі або як репресивні, сверхличные і нав’язані індивіду суспільством імперативи. У широкому сенсі Н. — пафос заперечення, пов’язаний з песимізмом і декадентськими настроями (безглуздість світу і людини) або зі спробами скасувати будь-який бік соціальної дійсності (в революційних або молодіжно-протестних рухах). Вперше термін з’явився у Якобі, широко вживався Ніцше, що розумів під Н. усвідомлення ілюзорності і неспроможності традиційних соціальних і культурних цінностей та приписывавшим Н. творчий імпульс переоцінки цінностей і християнської моралі. На початку XX ст. Н. є складовою частиною занепадницьких настроїв, пов’язаних, на думку К’єркегора, з «кризою християнства і поширенням естетичного світовідчуття», культ насолоди, аморалізму, самогубства (Е. Гартман). В екзистенціалізмові перед обличчям абсурдності людського життя Н. зв’язується з ломкою традиційних стратегій поведінки і моралі, із звільненням від надличных дисциплінарних та моральних імперативів соціуму, що пригнічують волю і особистість людини. Цей напрямок розвитку Н. триває рух «нових лівих» і знаходить свій апогей в молодіжному русі кінця 60-х рр. У цей період М. зв’язується з культом розкріпачення інстинктів, звільнення людини від культури (Маркузе), надличностных структур «Суперего» і від «Я» (Дельоз, Гватгари), політичним екстремізмом (Р. Дебре), насильством і тероризмом (Ф. Фанон).

Література:

Ніцше Ф. Собр. соч. Т. 1-2. М., 1992;

Маркузе Р. Ерос і цивілізація. М., 1998;

Давидов Ю. Н. Естетика нігілізму. М., 1975;

Deleuze G., Guattari F. L Anti-Oedipe. Copitalisme et schizophrenic. P., 1972.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 359.