Консекрація

КОНСЕКРАЦІЯ (TRANSSUBSTANTIATION). Якщо пам’ять мене не підводить, я, здається, вперше пишу це слово. Між тим Вольтер включив його в свій «Філософський словник», що, звичайно, багато що говорить про час, в який він жив, як і про те, наскільки воно відрізнялося від нашого. Sic transit gloria Dei… (Так проходить Божа слава (лат.). — Прим. пер.). Так що ж таке перетворення? Перетворення однієї субстанції в іншу, зокрема перетворення хліба і вина під час таїнства євхаристії у плоть і кров Христа. Що за абсурд, скаже дехто! Саме так думав і Вольтер, поражавшийся не тільки тому, що «вино, претворенное в кров, на смак залишається все тим же вином, а хліб, втілений в плоть, на смак залишається все тим же хлібом», але і тому, що віруючі готові «їсти і пити власного бога, а потім випорожнюватися і мочитися власним богом». Цілком зрозуміле здивування людини, яка зіткнулася з чимось абсолютно незрозумілим. Втім, як сказав Паскаль, чим стала б релігія, якби в ній не було нічого дивного і все було б зрозуміло? Для щиро віруючих католиків (як і для православних. — Прим. ред.) це зовсім не абсурд, а таїнство і диво. Власне кажучи, чому б і ні? Якщо Бог зумів створити світ, варто чіплятися до дрібних подробиць? Дивно інше. Чому Вольтера, в принципі вважало факт створення світу цілком правдоподібним, так вже шокувало реальну присутність Христа у хлібі та вині? От якщо б він створив щось з нічого, тоді я теж вважав би пресуществленіє разючою річчю.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 436.