Біологічний час

БІОЛОГІЧНИЙ ЧАС — термін, який вказує на специфіку протікання часу в живих організмах. В основі Б. в. лежить сувора періодичність протікають в клітинах фізико-хімічних процесів. Деякі дослідники вважають, що природа Б. в. обумовлена здатністю організмів сприймати циклічні коливання геофізичних факторів (добова і сезонна періодичність електричного і магнітного поля Землі, сонячної і космічної радіації тощо). Здатність відліку часу спостерігається на різних рівнях біологічної організації.

Проблема Б. в. було поставлено більш 100 років тому К. Бером, основоположником ембріології. Науково обґрунтована ідея про біологічне часу належить в. І. Вернадському, який цим поняттям позначав час, пов’язане з життєвими явищами. ПоЛеконтеде Нюп (1936), Б. в. нерегулярно, оскільки нерегулярні зміни, що лежать в його основі. Ф. Чижек (1967) звертає увагу на те, що в різному віці потрібно неоднакове кількість фізичного часу для здійснення рівної фізичної роботи. Прикладом відмінності фізичного і Б. в. є календарний і біологічний вік людини. Дві форми часу (фізичного і біологічного) не тотожні, при зведенні Б. в. до фізичного втрачається уявлення про специфіку біологічних систем. У сучасній науковій літературі наводиться багато свідчень досить істотної мінливості масштабів часу у психофізичному сприйнятті його перебігу людиною. Особливо це стосується стресових ситуацій, коли час «стискається» або «розтягується».

Біологічні ритми, протікання біологічних процесів в часі являють собою центральну проблему галузі біології, що отримала назву хронобіології.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 57.