Асоціація (Кузнєцов)

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio — з’єднання) — зв’язок між двома або більш психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, ідеями і т. д.), складається в тому, що одна з психічних явищ тягне за собою інше. А. описана ще Платоном та Арістотелем. Сам же термін «А.» ввів у науковий і філософський мова Дж. Локк. Вчення про А. розроблялися як в філософії, так і в психології. Асоціативні концепції XVII ст. мали механістичний характер (Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк), А. трактувалася як механічне відтворення первинних відчуттів на рівні почуттів, образів, думок: подання з’єднуються у свідомості в тому порядку, в якому раніше виникали відчуття. Б. Спіноза сформулював закон А.: «Якщо людське тіло піддалося одного разу впливу одночасно з боку двох або декількох тіл, то душа, уявляючи згодом один із них, негайно буде згадувати і про інших». Дж. Локк вважав, що А. представляють «невірні і неприродні поєднання ідей», що відбуваються випадково або за звичаєм і суперечать зв’язків ідей на основі розуму. Локк вбачав у А. причину багатьох забобонів, помилок, релігійних, ідеологічних, політичних конфліктів.

З XVIII ст. протиставлення асоціативних процесів вищим, інтелектуальним здібностям було подолано. Асоціативна психологія XVIII—XIX ст. (Д. Гартлі, Дж. Ст. Мілль та ін) поклала принцип А. в основу пояснення діяльності свідомості. Вважалося можливим виокремити «атоми свідомості» (психічні факти) і пояснити вищі стани свідомості як результат поєднання цих «атомів» (своєрідний психологічний варіант таблиці Менделєєва). З середини XIX ст. асоціацією рос — ционизм перемістився у сферу експериментальної та практичної психології.

В сучасних психологічних дослідженнях (зокрема, в когнітивної психології) зазначається, що А. вносять в модель дійсності принцип значення. Завдяки А. свідомість людини може вийти за межі безпосередньо даного, розширивши внутрішнє поле своєї діяльності. Мова йде про «вторинному сприйнятті», коли образ сприйняття співвідноситься не з об’єктом

тивної реальністю, а з наявним знанням (включаючи також почуття, уявлення і т. д.). В асоціативних процесах здійснюється вихід за межі наявної інформації та її інтерпретація в термінах внутрішнього досвіду. За допомогою А. порушуються фонові знання, коли зі словом, образом, крім їхнього безпосереднього значення, у свідомості людини зв’язується деяка інформація (індивідуально-психологічна, етнокультурна та ін).

А. відіграють величезну роль у процесі створення й сприйняття творів мистецтва. Виникають на основі А. нетривіальні, внерациональные зв’язку думок, уявлень, емоцій, почуттів тощо втілюються в твори, які не піддаються однозначній інтерпретації. А. у сфері міфології, мистецтва об’єднують образи первинного сприймання з образами, ідеями (в широкому сенсі — інформацією), що знаходяться в культурній пам’яті людства і в індивідуальній пам’яті людини. Такі важливі компоненти культури і комунікації, як символи, метафори, алегорії, багато в чому засновані на принципі А. При цьому А. можуть носити як універсальний загальнолюдський, загальнокультурний характер, так і бути зумовленими етнокультурними особливостями того чи іншого народу, тієї чи іншої соціальної групи.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 39-40.