Царство Польське

ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ — територіально-адміністративне утворення, що включало польські землі, що увійшли до складу Росії за рішенням Віденського конгресу і спеціальними угодами, підписаними між Росією і Австрією, Росією та Пруссією в квітні 1815 р. Росія одержала більшу частину Герцогства Варшавського, за винятком Східної Галичини (відійшла до Австрії), Познані, Бромберга і Торна, відданих Пруссії. Краків був оголошений вільним містом. У 1815 р. Царство Польське отримало Конституцію, за якою законодавча влада здійснювалася імператором Росії спільно з польським сеймом; мала статус автономії в складі Російської імперії.

Після Польського повстання 1830-1831 рр. Микола I видав «Органічний статут», за яким Польща позбавлялася багатьох автономних привілеїв. Управління нею було віддано адміністративній раді на чолі з намісником російського імператора.

Після Польського повстання 1863-1864 рр. Олександр II ввів у Польщі загальне російське адміністративне управління без елементів самоврядування і суду присяжних. Російська мова стала офіційним і обов’язковим для викладання у всіх школах. У 1867 р. Царство Польське було перетворено в Надвіслянський край, розділений на 10 губерній загальноросійського типу.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 548.