Голокост

ГОЛОКОСТ — це грецьке слово означає жертвоприношення у стародавніх євреїв, за якого жертва повністю пожиралась вогнем. Як пояснює Р. Гароди, термін «голокост» «висловлює бажання зробити злочини, скоєні проти євреїв, винятком в історії, тому що стражданням і смерті надається сакральний характер».

«Мучеництво євреїв, таким чином, стає непорівнянним ні з яким іншим: завдяки своєму жертовному характеру воно включається в Божественний план як розп’яття Христа в християнській теології, знаменуючи собою початок нової епохи». За твердженням рабинів, створення держави Ізраїль — це відповідь Бога на голокост».

«Щоб дійсний мартиролог євреїв не став «банальним», доводиться, — продовжує Р. Гароди, — не лише відсувати на другий план всіх інших, включаючи 27 млн. загиблих радянських громадян і 9 мільйонів німців, але й надавати реальним стражданням сакральний характер (під ім’ям «голокосту»), відмовляючи в цьому всім іншим. «Доводиться триматися за дуту цифру «6 мільйонів», хоча на меморіальної дошки в пам’ять загиблих в Освенцімі цифру «4 мільйони» жертв вже без особливого шуму замінили на один мільйон. Одне це зменшує горезвісні 6 мільйонів вдвічі.

На думку Р. Гароди, «історія без перебільшення сама може виконати роль обвинительницы краще, ніж міф. Насамперед, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померли зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства».

Цит. За кн.: Юрген Граф. Міф про голокост. Правда про долю євреїв у другій світовій війні. М., 1996.