Апперцепция (Кузнєцов)

АППЕРЦЕПЦИЯ (від лат. ad — до, при і perceptio — сприйняття) — поняття філософії і психології, вперше істотним чином використане Р. В. Лейбніцем, який позначав ним усвідомлене, чітко виражене сприйняття на відміну від несвідомого (малого) сприйняття. По Лейбницу, А. є «найціннішим надбанням душі», і ігнорування відмінності несвідомих і свідомих сприйняттів веде до «безпорадною, невдячною і несерйозною філософії». Кант під А. розумів «свідомість самого себе» і розрізняв емпіричну і чисту (первісну) А. Усвідомлене внутрішнє сприйняття самого себе, власних станів свідомості називається емпіричною А., або внутрішнім почуттям. Цей вид А. супроводжує різні розрізнені уявлення, не має стосунку до суті Я, не може служити підставою тотожності суб’єкта самому собі. Чистий А. породжує уявлення «я мислю», що супроводжує всі інші (в тому числі емпіричні) подання і є однаковим у свідомості будь-якого суб’єкта. Усвідомлюючи емпіричні уявлення, ми одночасно усвідомлюємо і себе свідомими їх. Разом з тим ми усвідомлюємо своє Я як зберігається в потоці сприйняттів і знаходиться поза часом, і це задає єдність різноманіття наших станів. Дане єдність Кант називає трансцендентним єдністю А. Воно робить можливим апріорне синтетичне пізнання. Знаючи чисті форми синтезу, категорії, ми здатні апріорно представляти закони, яким неминуче повинні підкорятися явища як предмети можливого досвіду, оскільки в іншому випадку вони просто не дійдуть до емпіричного свідомості, тобто не будуть сприйняті. Поняття «трансцендентальне єдність А.» послужило відправним пунктом наукоучения Р. Фіхте.

Подальша еволюція поняття «А.» була пов’язана з прикладними і практичними завданнями насамперед у галузі педагогіки і психології. У педагогічному аспекті ідея канта вчення про А. було розроблено В. Ф. Гербартом. Виховання людської особистості, яка усвідомлює власне Я, можливо при обліку попереднього позитивного досвіду людства, який є принципом забезпечення єдності свідомого сприйняття (А.) досягнень культури. У психології категорія «А.» була використана Ст. Вундтом, який всю психічну діяльність людини пов’язував з усвідомленням самого себе і всього потоку оброблюваної їм емпіричної інформації. У XX ст. поняття «А.» часто зводилося до поняття «гештальт» та «установка» і перестало виконувати філософську функцію.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 32-33.

Порівняй з визначенням поняття перцеция.