Тоталітаризм (Орлов, 2012)

ТОТАЛІТАРИЗМ (від позднелат. totalitas — цілісність, повнота; totalis — весь, цілий, повний) — 1) напрям політичної думки, що виправдовує етатизм і авторитаризм, всеосяжний характер держави, його повне всевладдя. З 1920-х рр. — офіційна ідеологія у фашистських Німеччини та Італії, з середини 1930-х рр. — під франкістської Іспанії; 2) як соціальна політика характерний для тоталітарних держав, беручи в них різні форми і виражаючи в повному (тотальний) контроль всіх сфер життя суспільства, фактичної ліквідації конституційних прав і свобод, репресії по відношенню до опозиції та інакомислення (див. Дисиденти). Тоталітарний режим в СРСР — соціальна політика, особливо характерна для 1930 — середини 1950-х рр., що включала командно-волюнтаристські методи управління, загальне підпорядкування диктатурі апарату ВКП(б) — КПРС, необмежену владу і культ особистості В. В. Сталіна, насадження теорії марксизму та ідейно-політичний контроль, розгалужену діяльність каральних органів (ВЧК, ГПУ, КГБ), яка супроводжувалася масовими необґрунтованими репресіями.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 515-516.