Теорія офіційної народності

ТЕОРІЯ «ОФІЦІЙНОЇ НАРОДНОСТІ» — система поглядів, ідейна основа російського консерватизму в XIX — початку XX ст., сформульована в 1830-х рр. міністром народної освіти графом С. с. Уваровим. Спиралася на три основних принципи: православ’я — споконвічно властива російському народу глибока релігійність і прихильність до ортодоксального християнства; самодержавство — єдино можлива форма правління в Росії; народність — історично склався союз верховної влади {монарха) і суспільства. В історичну літературу термін був введений А. Н. Пыпиным в журналі «Вісник Європи» в 1872 р.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 508.