Союз трьох імператорів (Орлов, 2012)

СОЮЗ ТРЬОХ ІМПЕРАТОРІВ — сукупність секретних угод 1873 та 1881 рр .. між Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною. На початку 1870-х рр. міжнародна обстановка привела до зближення інтересів Росії, Німеччини та Австро-Угорщини. Для Росії домовленість з центрально-європейськими державами була важлива в умовах загострення англо-російського протистояння в Середній Азії. Для Німеччини, що прагнула до остаточного розгрому Франції, договір з Росією допомагав уникнути війни на два фронти. Для Австро-Угорщини Німеччина була необхідна в якості союзника на випадок зіткнення з Росією на Балканах. Одночасно Австро-Угорщина розраховувала домовитися з Росією про розподіл сфер впливу в цьому регіоні.

24 квітня (6 травня) 1873 р. в Петербурзі два воєначальника: від Росії — фельдмаршал граф Ф. Ф. Берг і від Німеччини — начальник Генерального штабу X. К. Мольтке — підписали військову конвенцію про взаємодопомогу на випадок нападу на одну з них третьої держави. Однак обидва канцлера (А. М. Горчаков і О. Бісмарк) не скріпили документ своїм підписом.

О. Бісмарк особливо попереджав Росію, що конвенція не буде мати сили, якщо до неї не пристане» Австро-Угорщина. В наступному місяці Олександр II у супроводі А. М. Горчакова прибув до Відня, щоб переконати імператора Франца Йосифа приєднатися до Російсько-німецької конвенції.

25 травня (6 червня) 1873 р. в Шенбрунні (під Віднем) російський та австро-угорський імператори підписали менш зобов’язує (чим російсько-німецька конвенція) політична угода, має на меті «зміцнити мир» і «віддалити можливість війни». Сторони домовилися «триматися разом» у разі загрози європейського світу. Приєднання до Пруссії австро — російської конвенції 11 (23) жовтня 1873 р. означало оформлення Союзу.

Проте вже в середині 1870-х рр. союз почав давати тріщини. Під час «військової тривоги» 1875 року, коли Німеччина готувалася до нападу на Францію, Олександр II і А. М. Горчаков чинили тиск на Берлін, і небезпека війни була усунена. У ході Східної кризи 1875-1878 рр. Німеччина підтримувала Австро-Угорщину і фактично виступила проти Росії, приєднавшись до вимогу західноєвропейських держав про перегляд Сан-Стефанського мирного договору 1878 р. (див. Берлінський конгрес 1878 р.). У 1879 р. А. М. Горчаков оцінював Союз трьох імператорів як неіснуючий. Однак Н. К. Гирі, тимчасово керуючий МЗС Росії, дотримувався ін. точки зору і зумів переконати нового імператора Олександра III в необхідності дотримуватися колишньої, пронімецькі орієнтації.

Незважаючи на внутрішні протиріччя, в 70-80-ті роки XIX ст. Союз трьох імператорів був стрижнем світової політики, навколо якого будувалися взаємини держав Європи та Азії. Особливо наполягав на збереженні Союзу О. Бісмарк, який побоювався зближення Росії і Франції. Зацікавленість Росії в союзі диктувалася тривав протистоянням з Великобританією.

Тому 6(18) червня 1881 р. Німеччина, Росія та Австро-Угорщина уклали договір, який підтвердив в основному умови угод 1873 р. Він зобов’язував учасників союзу дотримуватися доброзичливий нейтралітет у випадку війни однієї з них із будь-якої «четвертою великою державою».

Відновлення союзу давало Росії певні вигоди. Воно сприяло підтримці статус-кво на Балканах і обмежувало експансію Австро-Угорщини в цьому регіоні. Росія отримувала також відому гарантію проти введення англійського флоту в Чорноморські протоки, що мало велике значення у разі війни з Великобританією. Договір ознаменував поліпшення відносин з Німеччиною, зменшуючи військову загрозу з заходу.

Головний виграш від відновлення союзу отримувала Німеччина. По-перше, вона ставала політичним арбітром у російсько-австрійських відносинах і, по-друге, запобігалась можливість франко-російського зближення. У зв’язку з цим не дивно, що 15 (27) березня 1884 р. в Берліні було підписано протокол про продовження договору 1881 р. ще на 3 роки. Враховуючи, що одночасно зберігав свою силу Австро-германський договір 1879 року, до якого в 1882 р. приєдналася Італія, Німеччина мала величезний вплив на європейську, так і світову політику.

Однак у зв’язку з посилилися розбіжності між союзниками по європейським, балканських та ін. міжнародних проблем з середини 1880-х рр. Союз трьох імператорів фактично припинив своє існування. «Договір перестрахування» 1887 р., яким О. Бісмарк знову намагався прив’язати Росії до Німеччини, не змінив розстановки сил у Європі.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 490-491.