Апейрон (Кузнєцов, 2007)

АПЕЙРОН (від грец. ἄπειρον — безмежний, нескінченний) — першооснова у філософії Анаксимандра, «початок і основа всього сущого», нескінченна первоматерия, не має початку в часі і просторі. А. — бескачественен, але є основою всіх якісно визначених тіл; вічно перебуває в русі; «не знає старості», «безсмертний і неуничтожим», самодостатній. А. не тільки субстанциальное, але і генетичне початок універсуму. Всі елементи космосу зобов’язані йому своїм народженням. Перебуваючи в русі, А. виділяє протилежності — вологе і сухе, холодне й тепле. Комбінації цих властивостей утворюють землю, воду, повітря і вогонь. Пізніше у Анаксимена поняття А. вже співвідноситься тільки з повітрям — А. перетворюється із субстанції у властивість.

У піфагореїзмі А. входить у першу пару онтологічних протилежностей: граничне — безмежне. Платон співвідносить А. з поняттями нескінченності, невизначеності, плинності. Аристотель вважає, що А. можливий лише акцидентально, а не субстанциально. Гребель в «Эннеадах» підпорядковує А. Єдиним.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 29.