СНД (Орлов, 2012)

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) — міждержавне об’єднання, заснування якого було проголошено Білоруссю, Росією та Україною в Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. (див. Біловезькі угоди). 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті (Казахстан) ще 8 держав (республік колишнього СРСР): Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан — приєдналися до держав-засновникам та підписали Протокол як складову частину Угоди про створення СНД. Статут СНД був прийнятий у січні 1993 р. В ньому визначені найважливіші цілі Співдружності: 1) здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній та інших сферах; 2) всебічний та збалансований економічний і соціальний розвиток в рамках загального економічного простору; 3) міждержавна інтеграція; 4) забезпечення прав та основних свобод людини, співробітництво в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, скорочення озброєнь і військових витрат; 5) сприяння громадянам країн СНД у вільному спілкуванні і пересуванні в межах Співдружності; 6) здійснення взаємної правової допомоги і співпраці в сфері правових відносин; 7) забезпечення мирного вирішення спорів та конфліктів.

Молдова ратифікувала Статут СНД у червні 1994 р. В серпні 2005 р. Туркменістан вийшов з дійсних членів СНД і став асоційованим членом (спостерігачем). Україна не ратифікувала Статут, тому де — юре не є державою — членом СНД. Приєдналася до СНД (жовтень 1993) Грузія в серпні 2008 р. оголосила про свій вихід.

Штаб-квартира СНД у Мінську (Білорусія). Міждержавні координуючі органи СНД: Рада глав держав, Рада глав урядів, Міжпарламентська асамблея, Рада міністрів закордонних справ, комісія з прав людини і т. д. — всього 60 статутних та галузевих організацій.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 481.