Рада оборони

РАДА РОБОЧОЇ І СЕЛЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ (Рада оборони) — надзвичайний орган Радянської держави, утворений постановою ВЦВК від 30 листопада 1918 р. у період Громадянської війни в Росії в 1918-1922 р. Склад Ради оборони: перед. — В. І. Ленін, від ВЦВК — В. В. Сталін, від РВСР — Л. Д. Троцький, від Надзвичайного комісаріату постачання Червоної Армії — К. Б. Красін, від Наркомату шляхів сполучення — в. І. Невський, від Наркомату продовольства — Н. П. Брюханов, від Всеросійської ради профспілок — Г. Н. Мельничанский, дещо пізніше від ВРНГ — В. П. Мілютін і від Главкомтруда — С. С. Данилов. Діяльність Ради оборони охоплювала всі питання, що стосувалися зміцнення боєздатності Червоної Армії, її поповнення та об’єднання зусиль фронтів; спрямовував роботу всіх радянських, господарських, військових і громадських організацій; оперативно вирішував завдання перебудови на військовий лад промисловості, транспорту, продовольчої справи, культурного життя.

У квітні 1920 р. перетворений у Раду праці та оборони.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 476.