Самодержавство (Орлов, 2012)

САМОДЕРЖАВСТВО — монархічна форма правління в Росії, при якій носія верховної влади — царя, імператора — належали верховні права в законодавстві (затвердження законопроектів), у верховному управлінні (призначення і звільнення вищих чиновників, керівництво центральними і місцевими установами і органами управління, верховне командування армією і флотом, завідування фінансами), у вищому суді (затвердження вироків, помилування). У своїй історії пройшло два етапи. Перший — XVI—XVII ст., коли монарх здійснював свої права разом з Боярської думою і боярської аристократією. Другий — XVIII—XX ст., коли в Росії існувала абсолютна монархія (див. Абсолютизм). Установа законодавчої Державної думи в ході Революції 1905-1907 рр. призвело до деякого обмеження самодержавства. Останнім його днем стало 2 березня 1917 р. — зречення Миколи II від престолу в результаті Лютневої революції 1917 р.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 459-460.