РСДРП

РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА робітнича ПАРТІЯ (РСДРП) революційна марксистська нелегальна політична партія, перший крок до створення якої був зроблений Союзом боротьби за звільнення робітничого класу в середині 1890-х рр. Члени Союзу підготували таємний I з’їзд місцевих соціал-демократичних організацій (1-3 березня 1898) у Мінську, який прийняв рішення про створення РСДРП і обрав Центральний Комітет (ЦК) з трьох осіб. Від імені з’їзду був випущений Маніфест, який проголосив боротьбу з самодержавством, капіталізмом і буржуазією до повної перемоги соціалізму. Однак партія фактично не була створена.

Лише на II з’їзді (17 липня — 10 серпня 1903, Лондон) були прийняті Програма і Статут РСДРП, обрані її керівні органи — ЦК і ЦО, газета «Іскра». Програма передбачала два етапи революції і складалася з двох частин. Перша — програма-мінімум — була націлена на реалізацію буржуазно-демократичних вимог: ліквідація самодержавства, обмеження робочого дня 8 год., запровадження загального, рівного, прямого виборчого права та інших демократичних свобод. Друга — програма-максимум — формулювала кінцеву мету партії — здійснення соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату.

Через ідейні (програмних), організаційних (про членство в партії) і тактичних розбіжностей на з’їзді позначився розкол партії на більшовиків (прихильників в. І. Леніна) і меншовиків (прихильників Л. Мартова). В інтересах розвитку революційного руху більшовики і меншовики в подальшому часто діяли спільно, в одних підпільних організаціях. Повний організаційний розрив стався на Празькій конференції (1912), після якої для позначення більшовицької частини партії до її назви додавалася літера «б» — РСДРП(б).

Здійснивши Жовтневу революція 1917 р., більшовики проголосили встановлення влади Рад і курс на побудову соціалізму. Партія стала правлячою, фактично затвердивши своє монопольне становище в політичній системі країни. У березні 1918 р. VII з’їзд РСДРП(б) прийняв рішення про розробку нової програми партії та зміну її назви: Російська Комуністична партія (більшовиків) — РКП(б). Нову програму, определявшую завдання партії на перехідний період від капіталізму до соціалізму, прийняв VIII з’їзд (березень 1919). У ній висувалися вимоги довести до кінця експропріацію буржуазії і рекомендувалися заходи, спрямовані на організацію великого соціалістичного землеробства (створення радгоспів, підтримка ТОЗов і сільськогосподарських комун).

У зв’язку з утворенням СРСР на XIV з’їзді (грудень 1925) РКП(б) було перейменовано у Всесоюзну Комуністичну партію (більшовиків) — ВКП(б). З’їзд також висунув курс на індустріалізацію з метою перетворення країни з аграрної в індустріальну шляхом швидкого розвитку великої машинної промисловості.

На XIX з’їзді (жовтень 1952), яка проголосила завдання побудови комуністичного суспільства, було прийнято нову назву партії, відбивало її стратегічний курс, — Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС). XX з’їзд КПРС (лютий 1956) проголосив курс на десталінізацію, продовжений викриттям культу особи І. в. Сталіна на XXII з’їзді (жовтень 1961). На ньому також була прийнята нова програма КПРС, ориентировавшая радянське суспільство на побудову комунізму. Конституція СРСР 1977 р. спеціальної 6-ї статті закріплювала керівну роль КПРС, проте в період перебудови III З’їзд народних депутатів (березень 1990) скасував цю статтю, що стало стимулом для розвитку багатопартійності і створення нових політичних партій. Почався масовий вихід з КПРС її рядових членів.

Після провалу ГКЧП 23 серпня 1991 р. Указ Президента РРФСР Б. Н. Єльцина припинив діяльність КПРС і розпустив усі її організації на території Росії.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 436-437.