Вердикт

ВЕРДИКТ, -а, м. (сер. XIX ст.). Рішення присяжних засідателів у судовому процесі з питання про винність або невинність підсудного. Виправдувальний вердикт. Очікування вердикту. Згідно з вердиктом. Прийняти вердикт.

— Франц. verdict — вердикт < англ. verdict — тж < лат. vere dictum — букв, вірно сказане, від vere — вірно, правдиво і dictum, заподія. від dicere — говорити.

Л. М. Баш, А. В. Боброва, Г. Л. Вячеслова, Р. С. Кимягарова, Е. М. Сендровиц. Сучасний словник іноземних слів. Тлумачення, слововживання, словотворення, етимологія. М., 2001, с. 132-133.