Антропоморфізм (Кузнєцов)

АНТРОПОМОРФІЗМ (від грец. ανθρωπος — людина і μορφή — форма) — наділення предметів і явищ природи людськими властивостями, уподібнення людині; характерний для міфологічного і релігійного свідомості, однак і нині зберігає свою значимість не тільки в сфері мистецтва та народного фольклору, але і в області науки (див. Антропний принцип).

Наукове свідомість починаючи з періоду Нового часу вважало за необхідне подолати антропоморфні уявлення в описі та поясненні природи. Стандарти наукової раціональності починають ґрунтуватися на експериментальних і теоретичних процедурах, як здавалося, що виключають антропоморфизацию наукових теорій. Однак криза класичної науки, наме-тившийся на початку XX ст. і викликаний передусім подоланням меж людського сприйняття і розуміння, виявив прямий А. мови науки («сила», «притягання — відштовхування», «небесне тіло» тощо), які раніше не помічається вченими. Якщо А. виявляється неизживаемым властивістю людської свідомості, то постає питання щодо форм «олюднення» внечеловеческого світу. Зазначена ситуація кризи класичної науки говорить про можливості трьох форм А., проектує на природу: а) форми тілесного життя людини; б) форми колективної та індивідуальної діяльності людей, объективируемые, наприклад, в техніці; в) форми вираження численних функцій соціальних суб’єктів. Більш того, в даний час складається новий тип мислення, для якого відповідність людських і внечеловеческих форм досягається шляхом взаємної конкретизації та доповнення.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 27.