Петрашевці (Орлов, 2012)

ПЕТРАШЕВЦІ — члени гуртка різночинної демократичної молоді (чиновники, вчителі, письменники, митці, студенти, офіцери), сформованого в Петербурзі наприкінці 1844 — початку 1849 р. Гурток не мав оформленої організації та розробленої політичної програми. Спочатку учасники (Д. Д. Ахшарумов, Н. П. Григор’єв, М. М. і Ф. М. Достоєвські, Ст. Н. Майков, А. Н. О.плещеєв, М. Е. Салтиков-Щедрін, М. А. Спешнев та ін) займалися самоосвітою, вивчали праці Ш. Фур’є і Л. Фейєрбаха. На загальнодоступних щотижневих «п’ятниць» (зборах) у М. В. Буташевича-Петрашевського обговорювали переважно теоретичні питання; в гуртку братів В. М. і К. М. Дебуа, Н. С. Кашкина, С. Ф. Дурова, Н. А. Момбелли та ін. — питання про організацію таємного революційного товариства, про підготовку селянського повстання, створенні підпільної друкарні.

Для поширення ідей демократизму і соціалізму видали «Кишеньковий словник іноземних слів, що увійшли до складу російської мови» (1845— 1846). Готували агітаційну літературу для народу («Десять заповідей» про становище кріпосного селянства П. Н. Філіппова, «Солдатська бесіда» про безправне становище солдатів Н. П. Григор’єва).

За доносом провокатора були заарештовані 23 квітня 1849 р. До слідства залучили 123 людини, 22 — засуджені військовим судом, 21 засуджений до розстрілу, хоча суд виявив тільки «змова умів». Після здійснення обряду приготування до смертної кари 22 грудня 1849 р. за наказом Миколи I розстріл був скасований. Керівників гуртка відправили на каторгу в Сибір, інших членів розіслали по арештантським ротам або відправили рядовими в лінійні війська. У 1856 р. учасники гуртка були амністовані, на початку 1860-х рр. відновлено в громадянських правах (всі, крім М. В. Буташевича-Петрашевського). Деякі петрашевці повернулися до громадської діяльності: стали публіцистами, у сибірських газетах відстоювали інтереси селян при проведенні Селянської реформи 1861 р., працювали у сфері народної освіти.

Ідеї петрашевців відбилися в поетичній творчості (Д. Д. Ахшарумова, А. Н. Плещеєва), в ранній прозі Ф. М. Достоєвського («Бідні люди» та ін), повістях М. Е. Салтикова-Щедріна («Протиріччя» і ін), справили значний вплив на творчість молодого Л. Н. Толстого.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 393-394.