Відлига

«ВІДЛИГА» — відносна лібералізація внутрішньої (десталінізація) і зовнішньої (опора на принцип мирного співіснування) політики СРСР в кінці 1950 — першій половині 1960-х рр. Термін виник по асоціації з повістю В. Р. Еренбурга «Відлига» (1954). Виявлялася в: викриття культу особистості В. В. Сталіна; прийняття нових постанов ЦК КПРС, исправлявших помилки постанов 1940-х рр., знімали ідеологічні звинувачення і реабилитировавших багатьох діячів науки, літератури і мистецтва; створення нових суспільно-політичних і літературно-художніх журналів («Новий світ», редактор А. Т. Твардовський та ін) і публікації раніше заборонених літературних творів (А. В. Солженіцина та ін); проведення поетичних вечорів, будивших суспільну свідомість; відкритті нових театрів; розширення міжнародних культурних контактів (зарубіжні гастролі радянських артистів, приїзди іноземних творчих колективів, виставки картин із зарубіжних галерей, музичні конкурси та ін); поліпшення умов для розвитку гуманітарних та природничих наук.

«Відлига» — викорінення страху часів сталінського режиму — сформувала на початку 1960-х рр. особливе покоління радянських людей — «шістдесятників», які сприйняли курс КПРС як імпульс до духовного оновлення та свободу творчості. Однак партійне керівництво і особисто Я. С. Хрущов виступили із засудженням нових віянь у літературі і мистецтві, оголосивши їх «збоченням» радянської дійсності, формалізмом і наслідуванням буржуазної культурі Заходу. Неприкрите втручання у творчу діяльність, посилення партійно-ідеологічного диктату і цензури — все це свідчило про згортання «відлиги» в середині 1960-х рр. і настання нової хвилі «сталінізації» внутрішньополітичного курсу в СРСР.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 376-377.