Мирне співіснування (Орлов)

МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ — один із принципів, що визначали зовнішню політику СРСР в його відносинах з капіталістичними державами. Означав визнання можливості мирного співробітництва країн з різним суспільним ладом. Був необхідний для зміцнення міжнародних позицій СРСР та розвитку економічних зв’язків з країнами Заходу. Постійно вступав у протиріччя з принципом пролетарського інтернаціоналізму, який передбачав допомогу СРСР міжнародного робочого руху в капіталістичних країнах, а також підтримку національно-визвольної та антиколоніальної боротьби. Конкретним проявом реалізації принципу мирного співіснування з’явилася розрядка міжнародної напруженості в 1970-х рр. і підписання Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 319.