Кама

КАМА (санскр. kama) — термін індійської думки, що позначає чуттєве бажання або чуттєве насолоду. В індуїзмі кама являє задоволення почуттєвих бажань як одну з цілей, а отже і цінностей, людини (пурушартха). З усіх інших цілей кама — найбільш індивідуалістична, вона стосується найбільш інтимної сфери життя людини, але і в ній (як, втім, і в інших сферах) індійська культура пропонує бачити систему зразків, яка покликана підказати кожному індивіду, як реалізувати його власні якості (трактат «Кама-сутра»). Хоча кама як мета людини відноситься головним чином до чоловіка, жінка аж ніяк не є простим інструментом вилучення задоволення, а виступає (і тільки в цій сфері) рівноправним партнером чоловіка в тому сенсі, що не тільки приносить насолоду, але і сама його отримує. Показово, що в індійській літературі кама постає важливе дхармою (боргом, чеснотою) жінки, відтісняючи на другий план її роль матері. У всіх індійських релігіях кама розглядається як одне з найбільш складних перешкод на шляху духовного самовдосконалення, яке може звести нанівець навіть найбільш великі досягнення (індійська література рясніє розповідями про великих подвижників, безславно піддалися спокусі чарівних німф, посланих испугавшимися суперництва богами). У буддизмі кама становить, поряд з гнівом і тупістю, один з головних «корінь зла» (акушала-мула). Світ для буддистів — це камалока. Всі населяють його істоти — люди, тварини, духи предків (преты) і нижчі боги — відчувають бажання і тому постійно страждають і піддаються нескінченного кругообігу народжень і смертей (сансара). См. також ст. Лот.

В. Р. Лисенко

Нова філософська енциклопедія. У чотирьох томах. / Ін-т філософії РАН. Науково-ред. рада: В. С. Стьопін, А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигін. М., Думка, 2010, т. II, Е – М, с. 202.