Лібералізм (Орлов)

ЛІБЕРАЛІЗМ (лат. liberalis — вільний) — ідеологічний та суспільно-політична течія, прихильники якого (ліберали) відстоюють ідеї правління на основі конституції, правової держави і парламентського політичного ладу, права приватної власності та свободи підприємництва, встановлення громадянського суспільства і рівності громадян перед законом, надання демократичних свобод. Виник у європейських країнах у XVII—XVIII ст. В умовах боротьби прогресивної буржуазії проти феодалізму, що панував, свавілля абсолютизму і засилля католицької церкви проголосив принцип цивільних, політичних і економічних свобод. Ідейними батьками лібералізму стали представники поміркованого крила ідеологів Просвітництва (Дж. Локк, Ш. Л. Монтеск’є, А. Сміт, Д. Рікардо). Перше політичне втілення ідеї лібералізму отримали в Конституції (1787) США і «Декларації прав людини і громадянина» (1789) у Франції. У XIX — на початку XX ст. сформувалася основна програмна і тактична ідея лібералізму — еволюційний шлях розвитку шляхом реформ.

У Росії лібералізм виник як ідеологія на рубежі XVIII — XIX ст. склався в суспільно-політичний напрямок у середині XIX ст. (западничество, слов’янофільство), почав нелегальну антиурядову діяльність у 1902-1903 рр. («Союз Визволення», «Союз земців-конституціоналістів»), було створено у політичні партії під час Революції 1905-1907 рр. (кадети, октябристи). Соціальну опору російського лібералізму складали частину дворянства, готова до обмеження самодержавства, поступово укреплявшая свої економічні позиції буржуазія і інтелігенція (в основному, професура). Граючи роль опозиційної сили (в земствах, Державній думі), ліберали визнавали необхідність зміцнення сильної державної влади і тому охоче йшли на угоду з царським урядом, задля запобігання революції. Найбільш виразно основні ідеї російського лібералізму після поразки революції 1905— 1907 рр. позначилися у збірнику «Вехи». Після Лютневої революції 1917 р.

лідери ліберальних партій увійшли до складу Тимчасового уряду, але не змогли виконати вимог народу і втратили владу в результаті Жовтневої революції 1917 р. Після закінчення Громадянської війни в Росії в 1918-1922 рр. вожді лібералізму опинилися в еміграції, з-за кордону про-должая боротьбу проти влади більшовиків.

Сучасний лібералізм (неолібералізм) виходить з того, що механізм вільного ринку створює найбільш сприятливі передумови для ефективної економічної діяльності, регулювання соціальних і економічних процесів; разом з тим необхідно постійне втручання держави для підтримки нормальних умов функціонування ринку, конкуренції (див. ЛДПР).

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 279-280.