Прагматизм (Конт-Спонвиль, 2012)

ПРАГМАТИЗМ (PRAGMATISME). Підхід або вчення, що віддає перевагу дії, особливо успішної дії, і доходить до того, що тільки його вважає законним критерієм оцінки. Що вважати добрим? Те, що приносить успіх. Що вважати істинним? Те, що виявляється корисним ефективним («те, що працює»). Можна навести дуже короткий приклад прагматичного підходу, який, правда, буде всього лише формою софизма: якби Гітлер виграв війну, виявилося б, що нацизм прав. Можна також слідом за Чарльзом Сендерсом Пірсом (202) і Уїльямом Джеймсом (203) розгледіти в прагматизмі філософію науки і демократії. Той факт, що обидва зазначених філософа — американці, ще не привід з ходу відмахнутися від їх позиції.

Так що ж таке прагматизм? Вчення, відповідає Пірс, для якого концепція об’єкта і концепція його можливих наслідків тотожні. Знати, що таке вогонь чи земне тяжіння, означає знати, які наслідки виробляють те і інше. Таким чином, ідея є не більш ніж гіпотеза, яку для оцінки необхідно піддати експериментальній перевірці; немає ніякого сенсу вважати її істинною, якщо це не підтверджується наслідками. Отже, для прагматика істина це й справді те, що приносить успіх, але не в меркантильному сенсі слова («те, за що можна отримати плату»), а те, що успішно витримує перевірку досвідом. Істина — не абсолют, а гіпотеза, яка потребує доказах.

Аналогічний хід міркування прикладемо і до області політики. Ефективна несправедливість, як ми вказуємо в іншому місці (Прагматик), залишається несправедливістю. Але, заперечить нам прагматик, якщо справедливість не ефективна, що ж у ній залишається справедливого? І хіба не краще піддавати наші ідеї випробування реальністю, ніж підганяти реальність під якусь задану ідею, як це практикує тоталітаризм? І це не означає, що задля цього потрібно або можна обходитися без ідеалів. Це означає лише, що ідеал — сукупність передбачених наслідків якої-небудь діяльності. Зрозуміло, вони впливають на діяльність в якості її мотивів, але і самі повинні витримувати дослідну перевірку (недосяжний ідеал це поганий ідеал). Втіленням в життя загального досвіду є демократія, одночасно підтверджує його цінність і підпорядкована йому.

Такий прагматизм вже не назвеш софістикою — це радикальний емпіризм (вираз належить Вільяму Джеймсу) і філософія дії.

Примітки

202. Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914) — американський філософ-ідеаліст, логік, математик і природодослідник. Родоначальник прагматизму. Відкидав об’єктивність істини, ототожнюючи істинність з практичною корисністю. Засновник семіотики.

203. Вільям Джеймс (1842-1910) — американський філософ-ідеаліст і психолог, один із засновників прагматизму. У психології розвинув концепцію «потоку свідомості» — безперервно змінюються цілісних психічних станів. Вчення про емоціях У. Джеймса стало одним з витоків біхевіоризму.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 428-429.