Потойбічний

ПОТОЙБІЧНИЙ (AU-DELA). Все, що лежить «по ту сторону». Так, потойбічним ми називаємо світ, в який потрапимо після смерті (тобто світ, що лежить по ту сторону життя), якщо, звичайно, він існує. В давнину широко побутувало уявлення про потойбічний світ як про похмурому і страшному місці (царство тіней). У класичну епоху запанувала контрастна ідея потойбічного світу (порятунок чи прокляття). Люди новітнього часу, які все менше вірять у пекло і все більше дорожать комфортом, схильні уявляти собі потойбічний світ як місце приємного проведення часу, а якщо і відчувають деякі коливання, то тільки між раєм і переселенням душ. Що буде після мене? Той же самий я, тільки знову молодий і ще більш щасливий! Що ж, кожна доба має такий потойбічний світ, якого заслуговує.

Атеїсти вважають за краще думати, що ніякого потойбічного світу немає, а життя в посюстороннем світі є єдине, що нам дано. Що буде після мене? Інші люди. А що залишиться мені? Нічого, вірніше, навіть менше, ніж нічого, тому що мене тут вже не буде, а значить, нікому буде сказати собі, що мене більше немає. Це, якщо завгодно, небуття, але таке небуття, яке нікому усвідомити як небуття, подібного сну без сновидінь і без сплячого суб’єкта. Якщо людина щаслива, ця думка йому служить стимулом продовжувати жити. Якщо нещасливий — розрадою. Ні щастя, ні страждання не можуть тривати вічно.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 419.