Покинутість

ПОКИНУТІСТЬ (DERELICTION). Стан крайнього самотності, свого роду подвійне самотність. Так, Христос на хресті бідкався про те, що Бог його покинув, тим самим засвідчуючи, що віра в Бога в ньому залишалася. У XX столітті слово «покинутість» взяли на озброєння екзистенціалісти, намагаючись з її допомогою передати зміст введеного Хайдеггером поняття Geworfenheit, яке іноді переводять як «отброшенное буття». У цьому сенсі бути покинутим означає існувати в світі, не відчуваючи себе «вдома», мало того, відчуваючи себе в ньому непроханим гостем, до якого ніхто не прийде на допомогу, якому нема за що зачепитися і не в чому знайти виправдання своєму існуванню. Покинутість — свого роду метафізичне самотність; самотність людини, позбавленого Бога і втратило своє місце в житті.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 407.