Поведінка (Конт-Спонвиль, 2012)

ПОВЕДІНКА (COMPORTEMENT). Спосіб дії або реагування, оцінюваний з боку. Протистоїть мотиву і мотивації, а в більш загальному сенсі — всього того, що може бути осмислена лише суб’єктивно, дивлячись зсередини. Ось що каже з цього приводу Паскаль: «Щоб дізнатися, чи насправді нас змушує діяти Бог, набагато краще вдивитися в нашу зовнішню поведінку, ніж міркувати про наших внутрішніх мотивах». Після робіт Уотсона (196) і Пьерона (197) з’явився термін «поведінкова психологія» (те ж, що біхевіоризм; від англійського behavior — поведінка). Ця дисципліна, яка претендує на об’єктивність, насправді обмежується констатацією поведінкових проявів, доступних для стороннього спостереження. Біхевіоризм виключає інтроспекцію, тобто самоспостереження, внутрішні переживання і навіть свідомість, визнаючи тільки стимули і реакції на них. Це спроба осмислити духовну життя, спостерігаючи за поведінкою тіла.

Примітки

196. Джон Бродес Вотсон (1878-1958) — американський психолог, засновник біхевіоризму.

197. Анрі Пьерон (1881-1964) — французький психолог, засновник Інституту психології та Національного інституту праці та профорієнтації. Автор низки праць з психофізіології відчуттів.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 403.