Перформативний

ПЕРФОРМАТИВНИЙ (PERFORMATIF). «Оголошую засідання відкритим». Якщо я головую на цьому засіданні, то мої слова означають, що воно почалося. Така перформативная мова (дискурс) — вона повідомляє буття того, про що оголошує, бо в даному випадку говорити і робити означає одне і те ж. Коли я кажу: «Клянуся!», я дійсно даю клятву, оскільки використане мною вираз носить перформативний характер. Якщо ж я кажу: «Він присягав», сам я ні в чому не клянусь: вираз не носить перфоративного характеру. Тим самим перформативне висловлювання відрізняється від дескриптивного і нормативного. Воно не в такій мірі відповідає вимогу істинності, як друга, і вимогу правильності, як третє, будучи залежним швидше від можливості, зв’язності, успішності, в свою чергу, визначаються контекстом і конкретними людьми. Якщо ви скажете: «Оголошую засідання відкритим», перебуваючи у своїй кімнаті в гордій самоті або навіть на з’їзді, головувати на якому вас ніхто не уповноважив, то, найімовірніше, ніяке засідання після ваших слів не відкриється. Перформативная мова є дією; її визначає не стільки істинність або хибність, скільки дієвість і ефективність.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 399.