Культ особистості (Орлов)

КУЛЬТ ОСОБИСТОСТІ — термін, застосовуваний для позначення політики і практики звеличення політичної ролі та абсолютизації суспільного значення окремої особистості (як правило, державного діяча) різними засобами пропаганди. Обожнювання правителів (монархів, імператорів, султанів і т. д.) існувало з давніх часів. Носія влади приписувалися найвища державна мудрість, численні таланти і високі гуманістичні людські якості. Культ особистості реалізовувався державними законами та іншими документами, творами літератури та образотворчого мистецтва (портрети, пам’ятники). У XX ст. культ особистості цілеспрямовано формувався оточенням лідера в державах з режимом тоталітаризму. У них право лідера на виключну владу виправдовувалося передбачуваними видатними політичними здібностями вождя: в СРСР — В. В. Сталіна, в Німеччині — А. Гітлера, в Китаї — Мао Цзедуна, у Кореї — Кім Ір Сена та ін.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 264-265.