Альтруїзм (Кузнєцов, 2007)

АЛЬТРУЇЗМ (франц. altruisme від лат. alter — інший) — моральний принцип, згідно з яким благо інших людей і вони самі більш значущі, ніж власне Я, протилежний егоїзму. Термін «А.» був введений в обіг О. Контом, сформулировавшим принцип «Живи для інших». У XIX ст. під впливом утилітаризму А. розумівся як обмеження особистого інтересу заради об-ного, а в деяких інтерпретаціях — саме суспільного інтересу. А. ширше принципу поваги, що забороняє ставлення до іншого як до засобу досягнення власних цілей і принципу справедливості, що забороняє обмеження інтересів іншої і зобов’язує відплачувати іншим по заслугах. У своєму суттєвому змісті принцип A. був втілений в християнській заповіді любові і милосердя, але повністю їх не вичерпує, оскільки дані поняття в християнстві включають благоговіння і вдосконалення. Проте в новоєвропейської філософії милосердя починає трактуватися саме в дусі А. і сприяння благу іншого розглядається як основа моралі взагалі. В епоху Просвітництва у навчаннях Шефтсбері, Хатчесона, А. Сміта, Руссо, Гердера, Гете та ін, в XIX ст. вчення Шопенгауера і B. C. Соловйова А.с як принципом людських взаємин надається виняткове значення.

У XIX і на початку XX ст. А. як моральний принцип став предметом критики християнських, особливо православних, мислителів, які вважали, що А. призводить до того, що людина забуває Бога і свій обов’язок догоджати Йому: виконувати всі його заповіді (К. Н. Леонтьєв). В рамках утилитаристской традиції пропонувалися деякі модифікації А., покликані полегшити моральний вибір людини, за допомогою виключення з моралі заповіді любові. Так, допускалося, що людина, орієнтуючись на щастя більшого числа людей, вправі заподіяти деяку шкоду невеликого числа людей. А. відкидався і як «вчення буржуазно — демократичної моралі» (Н.А. Бердяєв) — як абстрактний, формальний принцип. У марксизмі А. відкидався як ідеологічна ілюзія, покликана замаскувати такий суспільний порядок, який дає можливість власникам приватної власності представити свій власний корисливий інтерес «як інтересів своїх ближніх». Ніцше бачив в А. одне з виражень «моралі рабів».

У другій половині XX ст. філософсько — етична проблематика, пов’язана з А., одержала розвиток у дослідженнях «просо — соціального» поведінки, в яких А. аналізується в контексті практичних відносин між людьми на матеріалі різних форм солідарності — благодіяння, благодійності тощо, а також в контексті етики турботи. Досягнення еволюційної генетики дозволили представникам соціо — біології показати біологічні передумови А. і функціональну невизначеність того, що прийнято вважати «особистим інтересом». Виходячи з зовсім інших методологічних і теоретичних основ, социобиологи прийшли до важливого висновку про взаимоопосредствованности особистого і загального інтересу (на що, висуваючи різні аргументи, вказували Дж. Батлер, Гегель і Маркс). Виявилося, що в дилемі «А. — егоїзм» полягає протиріччя не приватного і загального, а мого і чужого інтересів. А., з цієї точки зору, розуміється як сприяння не спільному інтересу, а саме інтересу іншої людини, можливо, як рівного, і при будь-яких умовах — як ближнього, і уточнюється, що А. необхідно відрізняти від колективізму як принципу, що орієнтує людину на благо спільноти (групи). Таке визначення потребує нормативної та прагматичної специфікації; зокрема, щодо того, хто судить про те, у чому полягає благо іншого, особливо коли іншого не може вважатися повною мірою здатним судити про те, що становить його дійсний інтерес.

Література:

Конт О. Загальний огляд позитивізму. Гл. XIV: Альтруїзм як справжню основу особистої моралі // Родоначальники позитивізму. Вип. 4-5. СПб., 1912;

Мілль Дж.С. Утилитарианизм. Про свободу. П., 1900;

Соловйов B. C. Виправдання добра // Соловйов B. C. Соч. У 2-х т. Т. 1. М., 1988;

Шопенгауер А. Дві основні проблеми моральності //Шопенгауер А. Свобода волі і моральність. М., 1992;

Altruism/Ed. Paul E. F., Miller F. D., Paul J. Cambridge, 1993;

Altruism and Helping Behavior: Social Psychological Studies of Some Antecedents and Consequences. N. Y. — L., 1970;

Nagel T. The Possibility of Altruism. Princeton, 1970.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 11-12.