Колективізація

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА — об’єднання дрібних (одноосібних) селянських господарств у великі колективні господарства (колгоспи) — виробничі кооперативи (артілі). В СРСР наприкінці 1920 — на початку 1930-х рр. колективізація проводилася як метод повороту основних мас селянства до соціалізму і переведення сільського господарства на соціалістичні рейки. Курс на загальну колективізацію проголосив XV з’їзд ВКП(б) (1927). Строки здійснення визначалися постановою ЦК ВКП(б) «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву» (5 січня 1930). «Примірний статут сільськогосподарської артілі» (березень 1930) проголосив принцип добровільності входження селян в колгосп.

Однак у ході реалізації колективізації порушувалися і принцип добровільності, і намічені терміни, що викликало антиколхозные повстання селян (до 2 тис. виступів). Крім того, на основі постанови Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» (від 30 січня 1930) почалося жорстоке знищення куркульства — заможної і найбільш заповзятливої частини селянства як класу. У результаті розкуркулення було ліквідовано понад 1 млн селянських господарств, загинуло близько 6 млн осіб.

Колективізація кардинально змінила соціальний вигляд і традиційний уклад російської села, менталітет селян. З дрібних власників вони перетворилися на безправних громадян (їм не видавали на руки паспорти), «прикріплених» до колгоспів. До середини 1930-х рр. колгоспи об’єднували 93% селянських дворів і майже 99% оброблюваних площ.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 227-228.