Золотоординське іго

ЗОЛОТООРДИНСЬКЕ ІГО (монголо-татарське іго) (1243-1480) — традиційна назва васальної залежності земель Русі від Золотої Орди. Встановилося після завоювань хана Батия. Буквально — дерев’яний хомут, ярмо. У переносному сенсі — задушлива, гнітюча підпорядкованість Золотій Орді. Руські князі зобов’язані були отримувати ярлик (грамоту) на своє князівство, платили регулярно данину і одноразові запити. Контроль за діяльністю князів здійснювали баскаки — керівники ординських загонів. Боротьба проти ярма почалася відразу ж після монгольського завоювання, в результаті чого збір данини був переданий в руки руських князів. Після Куликовської битви (1380) боротьба за повалення іга носила національний характер. Остаточно повалено в 1480 р. (див. «Стояння на Угрі» 1480 р.). Золотоординське іго загальмувало розвиток країни і було однією з причин відставання російських земель від країн Західної Європи.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 198.