Автаркія (Кузнєцов, 2007)

АВТАРКІЯ (від грец. αὐτάρκεια — самозадоволення, самодостатність) — в античній етиці термін, що позначає внутрішню задоволеність, відсутність потреб і бажань і як наслідок цього незалежність. Широке поширення поняття А. отримало в елліністичній філософії — в першу чергу серед кініків і стоїків. Вони розглядали А. як відмітну рису мудреця, яка досягається шляхом доброчесного життя. Стоику Хрисиппу належить визначення А. як «стану, яке задовольняється необхідним і яке здатне приладнати життя до належного». У Аристотеля поняття А. вперше набуває політичний сенс: «Держава являє собою спілкування… пологів і селищ заради досягнення автаркії». У Фукідіда А. означала політичну та економічну незалежність країни від інших держав.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 3.