Дашнакцутюн (Орлов, 2012)

«ДАШНАКЦУТЮН» (арм. … — «Вірменське революційне співдружність») — одна з найдавніших вірменських політичних партій. Офіційна назва російською мовою — Вірменська революційна федерація «Дашнакцутюн» (АРФ «Дашнакцутюн»). Виникла в 1890 р. в Тифлісі (суч. Тбілісі) в результаті об’єднання кількох гуртків народників і анархістів. З 1891 р. видавала партійний друкований орган — газету «Дрошак» («Прапор»). На I з’їзді (1892) прийняла програму, що включала ряд економічних і політичних вимог загальнодемократичного характеру, в тому числі досягнення збройним шляхом автономії, а в ідеалі — незалежності вірменського держави на території Зх. (Турецької Вірменії. Лідери партії (X. Мікаєлян, Р. Зорьян і С. Заварьян) сподівалися, що Росія і західноєвропейські країни нададуть Тиск на Туреччину з тим, щоб вона провела реформи, передбачені Берлінським трактатом 1878 р. Основною формою діяльності був обраний терор, проводиться бойовою організацією, і партизанська боротьба. У 1911— 1912 рр. в Петербурзі пройшов масовий політичний процес над дашнаками (в числі захисників був А. Ф. Керенський).

У проголошеної 28 травня 1918 р. Республіці Вірменія на виборах (1919) «Дашнакцутюн» отримав 90% голосів, ставши правлячою партією. 20 листопада 1920 р. Червона Армія встановила у Вірменії радянську владу. Уряд дашнаків 20 грудня 1920 р. оголосив про свій розпуск, його керівництво було змушене емігрувати. У лютому — березні 1921 р. дашнаки організували повстання й на деякий час відновили свою владу, однак 3 травня Червона Армія знову зайняла Єреван. У листопаді 1923 р. з’їзд «Дашнакцутюн» прийняв рішення про розпуск партії на території Вірменії, але за кордоном АРФ продовжувала виступати як основна національна та організаційна сила вірменської діаспори.

З 1991 р. партія відновила роботу у Вірменії і самопроголошеної Народної Карабахській Республіці і продовжує активну діяльність у всіх країнах, де існує вірменська діаспора.

У 1907-1960 рр. «Дашнакцутюн» — член Соціалістичного інтернаціоналу; з 1996 р. брав участь в його роботі в якості спостерігача, в 1999 р. отримав консультативний статус, з 2002 р. — відновив повноправне членство в цій організації.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 149-150.