Покоління (Конт-Спонвиль, 2012)

ПОКОЛІННЯ (GENERATION). Породження (латинське generare; звідси — генерація); час, необхідний для цього (від народження індивідуума до появи у нього власних дітей, тобто приблизно близько чверті століття), або сукупність індивідуумів, народжених приблизно в один і той же час, отже, мають приблизно однаковий вік і часто — певне число спільних чи близьких переживань, занять і досвіду. Останнє визначення, безумовно, ставить перед нами питання про межі одного покоління, які завжди досить розмиті, оскільки більше залежать від історії, ніж від генетики. Покоління, до якого належить той чи інший людина, частіше іменується по часу його молодості, ніж з часу його народження. Так, покоління кінця шістдесятих з’явилося на світ у 1940-1950-і рр.., але не цей часовий проміжок став для нього визначальним. «Поколінням Міттерана», якщо тільки воно існує, називають тих, хто народився чи жив у роки його президентства, але тих, чия молодість припала на них. Скажімо, ні мої друзі й ровесники, ні мої діти, що народилися в 1980-е рр., до нього не належать. Покоління формується в юності; це сукупність людей, що пережили свою молодість в один і той же історичний період. І це тягар (або цю легкість) їм доводиться тягати за собою всю свою життя — як спільну батьківщину, як однаковий акцент, як єдину грунт. Зрештою доходить до того, що вони перестають цілком розуміти тих, хто слідує за ними, а ті в свою чергу не дуже добре розуміють їх. Вони, як говорили в давнину, зберігають на собі «містечкові риси», щоправда, їх «містечко» знаходиться не в просторі, а в часі. З молодості і завдяки молодості вони являють собою сучасників однієї і тієї ж історії, однієї і тієї ж вічності. Іноді це обертається для них щасливим шансом, іноді — невезінням, частіше ж усього — сумішшю того й іншого. Це та сама ситуація, коли випадок обертається долею, а доля, неважливо, ліпить її чоловік сам або підкоряється їй, в головному залишається результатом випадковості. Родись ми на 20 років раніше або пізніше, ким би ми були? Напевно кимось іншим, і ось чому ми не інші.

Конт-Спонвиль Андре. Філософський словник / Пров. з фр. Е. В. Головіної. – М., 2012, с. 407-408.