ДКНС

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ З НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ В СРСР (ДКНС) — орган, створений рядом вищих державних осіб СРСР в ніч на 19 серпня 1991 р. Члени Комітету: О. Д. Бакланів — перший заст. перед. Ради оборони СРСР; В. А. Крючков — пред. КДБ СРСР; В. С. Павлов — прем’єр-міністр; Б. К. Пуго — міністр внутрішніх справ СРСР; В. А. Стародубцев — пред. Селянської спілки СРСР; А. В. Тизяков — пред. Асоціації державних підприємств та об’єктів промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку СРСР; Д. Т. Язов — міністр оборони СРСР; Р. В. Янаєв — віце-президент СРСР, оголошений виконуючим обов’язки Президента СРСР (замість нібито хворого, а на ділі ізольованого на дачі в Форосі (Крим) М. С. Горбачова).

ГКЧП утворився в обстановці обговорення нового союзного договору про створення Співтовариства Суверенних Держав (ССД) замість СРСР. Одні Учасники наради в Ново-Огарьово наполягали на конфедерації, інші — на федерації. Договір передбачалося підписати 20 серпня 1991 р., але змовники зірвали його укладення.

З 4 годин 19 серпня 1991 р. в країні оголошувалося надзвичайний стан, вводилася цензура; війська спеціального призначення КДБ наводилися в підвищену бойову готовність, у Москву прямували деякі армійські частини (танки).

В опублікованій Заяві пояснювалася мета створення ГКЧП: подолання «глибокого і всебічного кризи, політичної, міжнаціональної та громадянської конфронтації, хаосу і анархії, що загрожують життю і безпеці громадян Радянського Союзу, суверенітету, територіальної цілісності, свободи і незалежності нашої Вітчизни…».

Однак Президент РРФСР Б. Н. Єльцин і широкі кола громадськості відмовилися підкоритися розпорядженням ГКЧП; Президент і Верховна Рада (ВР) РРФСР прийняли свої укази, закликавши громадян на захист демократії. Біля Білого дому в Москві (місце засідань ВР) та в ін. районах збиралися мітинги і йшли демонстрації (під час однієї з них загинули Д. Комар, В. Кричевський і Ст. Вусів, намагалися зупинити танки).

Спроба державного перевороту була зірвана. Учасники «серпневого путчу 1991 р.» — члени ГКЧП і їхні нечисленні прихильники (крім Б. К. Пуго, який покінчив з собою) — були заарештовані за статтею 64 Кримінального кодексу РРФСР — зрада Батьківщині з метою захоплення влади. Їм загрожував розстріл або 15 років ув’язнення суворого режиму. Проте в 1994 р. колишні члени ГКЧП були амністовані. (Перед судом постав тільки генерал армії в. І. Варенніков, не входив у Комітет, але підтримав змовників і не прийняв амністії.)

Після провалу ГКЧП структури державної влади СРСР були паралізовані або розпалися. Активізувався «парад суверенітетів» — ще вісім республік заявили про свою незалежність. Процес укладення Договору про ССО був зірваний. КПРС була заборонена і розпущена. М. С. Горбачов повернувся до влади, але фактично втратив керівництво країною і в грудні 1991 р. був змушений піти у відставку. Повний розпад СРСР і підписання Біловезьких угод стали природним результатом тих соціально-політичних процесів, які намагалися запобігти члени ГКЧП.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 135-136.

Далі читайте:

На підставі звернення Державного комітету з надзвичайного стану в СРСР до радянського народу. 18 серпня 1991 р.