Державний Комітет Оборони

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ (ДКО) — надзвичайний вищий державний орган, що зосередив всю повноту влади в СРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Створено за постановою Президії Верховної Ради СРСР, ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про утворення Державного комітету оборони (ДКО) від 30 червня 1941 р. У його склад увійшли: перед. І. в. Сталін, заст. перед. В. М. Молотов, К. Е. Ворошилов, Р. М. Маленков; потім Я. А. Булганін, Я. А. Вознесенський, Л. М. Каганович, А. В. Мікоян. Постанови ДКО мали силу законів воєнного часу і підлягали беззаперечному виконанню всіма організаціями і громадянами СРСР. Стратегічне керівництво збройною боротьбою радянського народу ДКО здійснював через Ставку Верховного Головнокомандування.

ДКО зіграв найважливішу роль в централізації керівництва країною, швидкої та максимальної мобілізації матеріальних і людських ресурсів для досягнення перемоги над ворогом.

У зв’язку з закінченням війни і припиненням надзвичайного стану в країні рішенням Президії Верховної Ради СРСР від 4 вересня 1945 р. ДКО було скасовано і всі його справи передані РНК СРСР.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 135.