Моральні абсолюти (Кузнєцов)

МОРАЛЬНІ АБСОЛЮТИ — фундаментальні норми і принципи моралі, які покладаються в якості незмінних правил життя або вихідних аксіоматичних положень етичної теорії, які не потребують обґрунтування. В якості таких часто виступають прості норми моральності (наприклад, не вбий, не чини перелюбу, не заподіюй зла іншому) або більш загальні поняття моралі. Наприклад, англійський філософ Д. Е. Мур вважав, що вихідною нормативною категорією в етиці має бути добро, оскільки це поняття не може бути виведено з якого-небудь іншого і осягається лише інтуїтивно. Для ряду етичних теорій, які беруть А. м. як теоретичного підстави моралі (наприклад, категоричний імператив в етиці Канта), характерно відділення моральних мотивів поведінки від усіх інших, що мають який-небудь практичний інтерес, та обґрунтування положення про те, що для щастя достатньо лише слідувати чесноти, яка не вимагає ніякої винагороди, крім себе самої, тобто моральне вдосконалення розглядається в них як пріоритетну мету буття. Подібні етичні теорії висували Сократ, Платон, Шефтсбері, Кант, Мур та ін.

Словник філософських термінів. Наукова редакція професора В. Р. Кузнєцова. М., ІНФРА-М, 2007, с. 1.