ВЧК

ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ ПО БОРОТЬБІ З КОНТРРЕВОЛЮЦІЄЮ І САБОТАЖЕМ (ВЧК) — політико-адміністративний (репресивний) орган, що став «каральним мечем» так званої диктатури пролетаріату (по суті — диктатури партії більшовиків). Створена постановою РНК 7 (20) грудня 1917 р. на чолі з Ф. Е. Дзержинським. Функції ВЧК — припинення контрреволюцію і саботаж, переказ контрреволюціонерів і саботажників суду Військово-революційного трибуналу, вироблення заходів по боротьбі з ними, а також зі спекуляцією і посадовими злочинами. У 1918 р. були створені місцеві органи ВЧК (Положення про ВЧК і її місцевих органах ВЦВК РРФСР затвердив 28 жовтня 1918 р.).

Спочатку органи ВЧК не мали права безпосередньо здійснювати каральні заходи. Однак у процесі розгортання «червоного терору» проти супротивників радянської влади органи ВЧК зосередили практично необмежені повноваження: від арешту і слідства до винесення вироку та його виконання.

По закінченні Громадянської війни в Росії в 1918-1922 рр. 6 лютого 1922 р. ВЦВК РРФСР, обмеживши функції ВЧК, перетворив її в Державне політичне управління (ГПУ) при Народному комісаріаті внутрішніх справ (НКВС).

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 103.