ОСО-1

ТИМЧАСОВА УГОДА ПРО ДЕЯКІ ЗАХОДИ В ГАЛУЗІ ОБМЕЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАСТУПАЛЬНИХ ОЗБРОЄНЬ

1972 р. — одна з угод в комплексі договорів, які отримали назву ОСО-1. Підписано 26 травня в Москві від імені: СРСР — К. І. Брежнєвим, США — Р. Ніксоном. Полягало строком на п’ять років із правом кожної зі сторін вийти з угоди. Набула чинності 3 жовтня 1972 р.

Сторони зобов’язалися: не збільшувати число стаціонарних пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет (ПУ МБР) наземного базування, якими вони володіли на дату підписання угоди; дотримуватися межі кількості ПУ балістичних ракет підводних човнів і самих підводних човнів з балістичними ракетами; не переобладнати ПУ легких МБР ПУ важких МБР.

Угода допускало модернізацію і заміну стратегічних наступальних балістичних ракет і тих ПУ, на які воно поширюється.

Контроль виконання зобов’язань сторін покладався на національні технічні засоби. Для сприяння здійсненню угоди створювалася Постійна консультативна комісія.

Угода стала першим конкретним кроком на шляху приборкання гонки озброєнь на основі принципу рівності та однакової безпеки.

У 1977 р. у зв’язку з закінченням терміну дії угоди СРСР і США виступили з ідентичними за змістом заявами, які підтверджували готовність сторін підтримувати статус-кво і не допускати дій, що суперечать угоді 1972 р., поки не завершаться переговори про нову угоду. Діалог керівників СРСР і США з проблем ОСО завершився підписанням Договору ОСО-2 (1979), зачіпає більш широкий діапазон стратегічних озброєнь.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 101.