Демографічний вибух

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ, образне позначення швидкого кількісного зростання світового населення, що почався в 1950-х роках. З публіцистичної літератури термін «Демографічний вибух» перейшов на сучасні наукові дослідження, в т. ч. в роботи, які розглядають концепцію демографічного переходу. З позицій цієї концепції демографічний вибух — різке прискорення зростання чисельності населення внаслідок встановлення проміжного типу відтворення нас. Як правило, в цей період зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, що і приводить до прискореного збільшення чисельності населення, яке може бути не пов’язане з об’єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення почався в кінці 18 століття в ряді капіталістичних країн Західної Європи, поступово поширилася на інші країни і до середини 20 століття охопила весь світ. У різних країнах демографічний перехід має свої особливості, обумовлені всім ходом історичного розвитку, економічної, політичної, соціальної та культурної перебудовою суспільства на шляху промислового розвитку, соціально-економічним ладом, при якому відбувається цей перехід в тій чи іншій країні. Звідси, зокрема, і відмінності в тривалості і потужності демографічного вибуху.

Можна виділити три типові схеми розвитку сучасного демографічного переходу (див. рис.). Перша (А) була характерна для Франції, де зміна типів (і відповідних режимів) народжуваності і смертності йшла майже паралельно, в силу чого ця країна практично не знала демографічного вибуху. Ця схема — виняток із загального правила, у більшості країн, де демографічний перехід розвернувся в 19 столітті, він протікав за схемою Б. У Великобританії, наприклад, зниження смертності почалося тоді ж, коли і у Франції (кінець 18 століття), а зниження народжуваності — на 100 років пізніше, внаслідок чого протягом 19 століття населення країни зросла майже на 26 млн. чоловік, або в 3,4 рази (населення Франції — трохи більше ніж на 40% ); при цьому не менше 10 млн. людей емігрували (еміграція з Франції була незначною). Схема Б була типова для більшості європейських країн, у зв’язку з ніж Західна Європа пережила демографічний вибух в 19 столітті. Чисельність її населення за століття майже подвоїлася (за 18 століття збільшилася менш ніж у півтора рази) і, крім того, з країн Західної Європи емігрувало кілька десятків млн. чоловік. Демографічний вибух у Західній Європі закінчився досить швидко — на початку 20 століття. Він залишив помітний слід в історії, бо сприяв значному зростанню чисельності населення цього регіону і заселення Нового Світу, але все ж мав обмежений, регіональне значення і не зміг надати істотного впливу на темпи зростання світового населення.

Типові схеми розвитку демографічного переходу і демографічний вибух: А — відсутність демографічного вибуху (Франція); Б — малий демографічний вибух (Швеція); В — великий демографічний вибух (Шрі-Ланка).

Демографічний перехід, що охопила в 20 столітті звільнилися від колоніальної залежності країн Азії, Африки, Латинської Америки, розвивається за схемою: рівень смертності в цих країнах знижується дуже швидко і в багатьох з них він вже значно нижче, ніж в найбільш розвинених країнах у 19 столітті. Масове зниження рівня народжуваності починається з великим запізненням, перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів, і потужність демографічного вибуху перевершує всі відомі раніше. Так як сучасні вкрай високі темпи росту чисельності населення земної кулі вирішальною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах Азії, Африки і Латинської Америки (де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. Розвиток світового демографічного вибуху показано в табл.

Демографічний вибух — явище тимчасове; з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів і режимів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення змінюється основним і демографічний вибух припиняється. Однак темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і якщо воно, як це і має місце в більшості країн, що звільнилися, йде відносно повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення, зокрема на прискорене зниження народжуваності.

Таблиця. Зростання світового населення

1750-1800

1800-1850

1850-1900

1900-1950

1950-2000

Чисельність населення на кінець періоду, млн. осіб

Весь світ

978

1262

1650

2225

6116

Більш розвинені регіони *

247

344

565

807

1217

Менш розвинені регіони

731

918

1085

1718

4899

Середньорічний приріст, млн. осіб

Весь світ

3,7

5,7

7,8

17,5

71,8

Більш розвинені регіони

0,9

2,0

4,4

4,8

8,2

Менш розвинені регіони

2,8

3,7

3,3

12,7

63,6

Середньорічний приріст в %

Весь світ

0,4

0,5

0,5

0,9

1,8

Більш розвинені регіони

0,4

0,7

1,0

0,7

0,8

Менш розвинені регіони

0,4

0,5

0,3

0,9

2,1

Примітки до таблиці: * До більш розвиненим регіонам демографами ООН віднесені СРСР, країни Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія.

Прогнози розвитку світового демографічного вибуху виходять з того, що процес демографічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для стаціонарного населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки (у відповідності з проходженням цими регіонами завершальних фаз демографічного переходу), але в більшості країн, що розвиваються, — не раніше середини 21 століття. Очікується, що, хоча деяке зростання чисельності населення світу буде тривати ще і в 22 столітті, основна частина майбутнього приросту припаде на 1-шу половину 21 століття, до середини якого на земній кулі буде жити 10 — 12 млрд. человк. Одночасно сильно зміниться частка населення окремих країн і регіонів у всьому населенні світу, зокрема частка нинішніх економічно розвинених країн (30% в 1970) скоротиться приблизно вдвічі, зарубіжна Європа з 3-го місця (після Південної і Східної Азії) переміститься на 5-е, Африка з 4-го на 2-е, випередивши Східну Азію.

См. також Глобальні проблеми народонаселення.

А. Р. Вишневський.

Демографічний енциклопедичний словник. — М: Радянська енциклопедія. Головний редактор Д. І. Валентей. 1985.

Література:

Народонаселення країн світу, 3 изд., М. 1984, гол. 1; Марксистсько-ленінська теорія народонаселення, 2 изд., М. 1974, с. 228 — 238; Короткий доповідь про світовий демографічний стан в 1970-1975 рр. і його довгострокових наслідках. Демографічні дослідження, № 56, Нью-Йорк, 1975 (ООН); Ара6-Огли Е. А. Демографічні та екологічні прогнози, М. 1978, с. 55 — 163; Вишневський А Р., Відтворення населення і суспільство, М. 1982, с. 73 — 80; Рavlik Z., Nastin populacmho vyvoj»e sveta, Praha, 1964; Rоsset E, ELsplozja demograficzna, Warsz., 1978; Demographic indicators of countries: Estimates and projections assessed as in 1980 UN, N. V., 1982.