Боротьба з космополітизмом

БОРОТЬБА З «БУРЖУАЗНИМ КОСМОПОЛІТИЗМОМ» — ідеологічна пропагандистська антизападническая кампанія в 1947-1949 рр., націлена на виховання народів СРСР у дусі радянського патріотизму. Ідейно-політичне керівництво СРСР (і особисто В. В. Сталін) протиставляв космополітизм радянського патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму, трактувало його як реакційну буржуазну ідеологію, що проповідує байдуже ставлення до національної культури і традицій, як відмова від національного суверенітету і спробу ідейно роззброїти робочий клас в боротьбі проти капіталізму.

Феномен посилення боротьби з космополітизмом був обумовлений ідейно-політичною обстановкою після закінчення Другої світової війни 1939— 1945 рр., пов’язаний з даним в США «Гарвардським проектом», націленим на руйнування радянського патріотизму, і з планом утворення Сполучених штатів Європи.

Старт гучної кампанії було дано в червні 1947 р. на пленумі правління Спілки письменників СРСР. «Патріоти» (зокрема, поет Н. С. Тихонов, письменник А. А. Фадєєв) критикували книгу В. М. Нусінова «Пушкін і світова література» (1941) за те, що, на думку її автора, в А. С. Пушкіна всі запозичене, все повторено, все є варіацією сюжетів західної літератури», що російська література є «всього лише придатком західної». Така позиція розцінювалася як «шкідливий схиляння перед Заходом, як типовий прояв космополітизму.

Спочатку дискусія мала абстрактно-теоретичний характер: космополітами називалися прихильники певних напрямків у науці (в літературознавстві — школа академіка А. Н. Веселовського, в історичній науці — «школа М. Н. Покровського»). Однак восени 1947 р. партійне керівництво (секретар ЦК ВКП(б) по ідеології А. А. Жданов, секретар ЦК М. А. Суслов і редактор газети «Правда» Д. Т. Шепілов) побачили в дискусії політичний зміст і дали установку на проведення ідеологічної кампанії. Антипатриотом і «безродным космополітом» вважався той, хто не звільнився від пережитків «проклятого минулого царської Росії» і з «лакейським підлесливістю» дивиться на все закордонне тільки тому, що воно закордонне. Відповідно стверджувалося, що Захід давно минув пік свого розвитку, що він відстав від СРСР на цілу історичну епоху і тепер змушений наздоганяти «першу країну справжнього народовладдя».

Головні ролі в подальшому розв’язуванні кампанії грали Р. М. Попов, перший секретар МК і МГК ВКП(б), і Т. Д. Шепілов. Вони отримали у В. В. Сталіна «добро» на розгром антипатріотичну групи театральних критиків. Стаття в «Правді» 28 січня 1949 р. стала сигналом для наступу проти космополітизму у філософії, літературознавстві, поезії, музичної критики, кіномистецтві, архітектурі. Поступово кампанія впадала в явний антисемітизм.

«Безрідні космополіти» — «вороги народу» — виявлялися всюди: в літературно-мистецьких колах, редакціях газет і радіо, в науково-іс — слідчих установах і вузах. Кампанія не обмежилася ідейними дискусіями, вона прийняла екстремістські форми. Обвинувачених у космополітизмі звільняли з роботи, переміщали на менш значущі посади; їм забороняли виступати в пресі і викладати в навчальних закладах; розпускалися творчі об’єднання та редакції літературних видань; були закриті цілі наукові напрями (кібернетика, генетика та ін оголошувалися буржуазними лженауками»). Переслідування нерідко закінчувалися арештами (за відомостями В. Р. Еренбурга, були заарештовані 217 письменників, 108 акторів, 87 художників, 19 музикантів).

У березні 1949 р. кампанія пішла на спад — В. В. Сталін дав вказівку, що вона «пахне антисемітизмом» і «треба воювати не з людьми, а з ідеями». Однак не звільнили заарештованих, звільнених з роботи на колишні місця не взяли. Наприкінці кампанії постраждали і затяті борці з космополітизмом — деякі з них теж були зняті зі своїх постів.

В умовах загострення міжнародної напруженості («холодна війна») і недостатньо ефективного рішення в післявоєнний період економічних проблем боротьба з «буржуазним космополітизмом» призвела до тотальної ідеологічної «чистці», стала одним з проявів посилення внутрішньополітичного курсу та ідейно-політичного натиску сталінського керівництва, яка завдала відчутного удару вітчизняній науці і мистецтву.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 47-48.