Басмацтво (Орлов, 2012)

БАСМАЦТВО (тюрк, басмак — нападати, налітати) — національний рух проти більшовицького диктату центру, що охопило велику територію Середовищ. Азії в 1918-1926 рр. Користувалося ідейно-політичною підтримкою і матеріально-фінансовою допомогою (зброя, боєприпаси, спорядження, валюта) з-за кордону (англо-американська розвідка, турецькі панисламисты). Крім родоплемінної верхівки, байства, місцевої інтелігенції і мусульманського духовенства в ряди басмачів під гаслом «газавату» залучалась частина дехканства (селянства). Чисельність басмачів постійно змінювалася, окремі загони налічували до декількох тисяч чоловік. Вони базувалися в важкодоступних місцях (гори, пустелі) і здійснювали нальоти на густонаселені райони, використовуючи тактику раптового нападу і швидкого відступу. Для боротьби з басмачами використовувалися регулярні частини Червоної Армії (Ферганський і Туркестанський фронти), органи Туркестанської ЧК — ГПУ, прикордонні війська, міліція та місцеві добровольчі загони з дехкан і робітників. До 1926 р. басмацтво було в основному ліквідовано, хоча окремі загони просочувалися з-за кордону і на початку 1930-х рр.

Орлов А. С., Георгієва Н.Р., Георгієв Ст. А. Історичний словник. 2-е вид. М., 2012, с. 30-31.